Покаяние – сладкая скорбь души. Часть 1. Самое великое знание

Часть 1. Самое великое знание

Если бы у нас было покаяние, то всё было бы совершенно по-другому. Так что же такое покаяние, что значит осознать свои грехи? Что значит скорбеть о своих ошибках? Об этом мы постоянно молимся в храме — чтобы Христос дал нам пройти прочее время жизни нашей в мире и покаянии. Мы постоянно молимся об этом, но оно всегда ускользает от нас. Ускользает от нас покаяние!

Продовжити читання “Покаяние – сладкая скорбь души. Часть 1. Самое великое знание”

Николай Новиков. Почему нам так трудно жить по заповедям?

Причина не в том, что нас хотят развратить,
а в том, что мы сами того хотим.

Вспомним, что есть грехопадение и где ключевой момент этой катастрофы.

Бог наделил первых людей высочайшими способностями, но их реализация зависела от тесной связи с Творцом. Связь эта выражалась прежде всего в том, что люди не могли и помыслить себя вне Бога. Все силы человеческой природы, все силы души находились в гармонии и были направлены на своего Творца. Бог был для Адама и Евы естественным центром всех их устремлений и вожделений. Весь смысл их жизни заключался только в Боге.

Продовжити читання “Николай Новиков. Почему нам так трудно жить по заповедям?”

Архимандрит Рафаил (Карелин). Враги молитвы

У молитвы существуют внутренние и внешние враги. Первый враг – это себялюбие. Себялюбие – неправильная любовь к себе. Оно проявляется в трех видах: как тщеславие, сребролюбие и сластолюбие, то есть стремление к наслаждению.

Продовжити читання “Архимандрит Рафаил (Карелин). Враги молитвы”

Дяченко О.Б. Сила Богоявленської води

19 січня християни Православної Церкви відзначають свято Хрещення Господнє в Іордані, або Богоявлення, тому що на річці Йордан відбулося явлення Триєдиного Бога людям. Бог Отець явив Себе в голосі, Бог Син людською природою приймав хрещення у водах Йордану, а Бог Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Господа Іісуса Христа в момент хрещення. В народі це свято ще називають Водохреща.

Продовжити читання “Дяченко О.Б. Сила Богоявленської води”

Священник Андрей Ткачёв. Каждый приход должен быть семьей

Давайте, братья и сестры, поговорим немного о нашем общении. Есть у апостола Павла в Послании к Евреям такой стих, такая строчка: «Благотво­рения и общительности не забывайте, ибо такими жертвами благоугождается Бог» (см.: Евр. 13:16). Сначала говорится о благотворении – о милостыне, добрых делах, а потом об общительности. Эти вещи стоят рядом, потому что они очень тесно связаны.

Продовжити читання “Священник Андрей Ткачёв. Каждый приход должен быть семьей”

Різдвяне послання Митрополита Кам’янець-Подільського і Городоцького Феодора

Христос Рождається! Славіте!

Сотні років ці слова сповіщають нам, що в світ прийшов Спаситель, що людина не чужа Богу, і що Бог так «возлюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного для того, щоб кожен, хто увірує в Нього мав життя вічне».

Продовжити читання “Різдвяне послання Митрополита Кам’янець-Подільського і Городоцького Феодора”

Звезда, волхвы и Рождество Христово

«Когда же Иисус родился в Вифлееме Иудейском во дни царя Ирода, пришли в Иерусалим волхвы с востока и говорят: «Где родившийся Царь Иудейский? Ибо мы видели звезду Его на востоке и пришли поклониться Ему…» (Мф. 2,1-12).

В греческом оригинале Евангелия «волхвы» называются «магами». Кто же такие эти маги?

Продовжити читання “Звезда, волхвы и Рождество Христово”

Протоієрей Тарасій Забудько. Для чого Христос приходив у світ

Завжди, коли ми намагаємось дати відповідь на питання, для чого саме у світ прийшов Христос, нам на думку спадають слова Святого Письма: “Так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто повірить в Нього, мав життя вічне” (Ін. 3, 16, 17). І здається, що тут все зрозуміло і все абсолютно логічно. Проте, давайте поставимо ще одне запитання: який саме світ полюбив Творець? Світ любові й миру, світ добра й милосердя? Зовсім ні! Христос прийшов у світ, що повстав проти свого Владики і Творця! Апостол Павло сказав про це так: “Христос, коли ми були ще недужі, коли прийшов час, помер за нечестивих. Бо навряд чи помре хто за праведника…” (Рим. 5, 6-7).

Продовжити читання “Протоієрей Тарасій Забудько. Для чого Христос приходив у світ”

Священик Володимир Шаблевський. Суть християнства

Християнство безпосередньо пов’язане з ім’ям Христа. Вперше християнами були названі учні Христа в Антіохії. Син Божий Господь Іісус Христос через втілення від Святого Духа та Пресвятої Богородиці став Боголюдиною. Все Його життя в Палестині, все Його земне служіння було направлене на спасіння людей. Кульмінацією Його служіння стала спокутна жертва Богу Отцю за всіх без винятку людей. Саме Хрест розділив людство на віруючих і невіруючих, на тих, хто має можливість увійти в Його Царство, та на тих, хто відкидає Жертву і не вірить у воскресіння Христа із мертвих. Без прийняття цієї Жертви люди не порятуються. Тому цілком зрозуміло, чому Господь наш постійно говорив, що повинен постраждати. У цьому євангельському вченні нашого Господа виражається суть християнства і його принципова відмінність від усіх інших релігій.

Продовжити читання “Священик Володимир Шаблевський. Суть християнства”

Священик Феодор Кулініч. Справжній християнин

33 відсотки населення нашої планети – християни. Це близько 2,4 млрд. людей. Якщо ж взяти окремо в нашій державі Україні, то цей відсоток набагато більший – 84% (приблизно 35 млн. українців). Статистика статистикою, але справжніх послідовників Христа набагато менше. Скільки – один Бог знає. Проте я кожного разу на зустрічах з людьми, особливо на співбесідах перед хрещенням, запитую: “Ти православний християнин? Ти справжній християнин?” Відповідь завжди позитивна: “Так, звичайно, я християнин, які питання, батюшка!”

Продовжити читання “Священик Феодор Кулініч. Справжній християнин”

Монах Симеон Афонский. Почему мы не боги?

Иисус отвечал им:
не написано ли в законе вашем: Я сказал: вы боги?

(Ин. 10: 34)

Мы только потому не боги, что носим в себе гордость, и лишь потому не демоны, что имеем способность покаяния. Гордость помрачает наше духовное зрение, а смирение его очищает. Уметь видеть плохое – это демоническое зрение, уметь видеть хорошее – ангельское зрение, а умение видеть благодатное – Божественное зрение, и наш выбор – каким умением жить. Именно оно определяет образ нашей жизни и деятельности. Признак истинно духовного человека – несуетливость, признак испорченной души – постоянное безпокойство.

Продовжити читання “Монах Симеон Афонский. Почему мы не боги?”

Наставления греческой игумении Феосемни

Греческая игумения Феосемни (в миру Анастасия-Аристея Димца) родилась в г. Лариса в Фессалии в 1938 году. Окончила Медицинскую (фельдшерскую) академию Красного Креста в Афинах, работала в больницах Афин. В 1966 году поступила в монастырь святого Стефана в Метеорах. С 1976 года по благословению митрополита Кидонийского Иринея вместе с двумя монахинями начала восстанавливать из руин древний заброшенный монастырь Хрисопиги рядом с городом Ханья на острове Крит, и трудилась здесь в течение двадцати четырех лет. Монастырь Хрисопиги при игуменстве матери Феосемни стал духовным центром для жителей города Ханьи и его окрестностей, многие люди обращались к ней за советом и помощью.

Продовжити читання “Наставления греческой игумении Феосемни”