Благовіщення Пресвятої Богородиці

У шостий місяць посланий був Архангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом, до Діви, зарученої зі старцем Іосифом, із дому Давида; а ім’я Діви – Марія.

Ангел, увійшовши до Неї, сказав: “Радій, Благодатна! Господь з Тобою; благословенна Ти між жонами”.

Вона ж, побачивши його, збентежилась від слів його і міркувала, що означало б це привітання.

І сказав Їй Ангел: “Не бійся, Маріє, бо Ти маєш благодать від Бога; І ось, зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси Йому ім’я Іісус; Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий; і дасть Йому Господь Бог престол Давида, Батька Його; І царюватиме над домом Іакова довіку, і Царству Його не буде кінця”.

Марія ж сказала Ангелу: “Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?”

Ангел сказав Їй у відповідь: “Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього тебе осінить; тому й Святе, яке народиться, назветься Сином Божим” (Лк. 1, 26-35).

Ця подія оспівується Святою Православною Церквою величним і глибоким за змістом піснеспівом: “Днесь спасения нашего главизна и еже от века таинства явление…”, яким прославляється свято Святого Благовіщення.

“Сьогодні – початок нашого спасіння…”, а далі – усе життя Боголюдини Іісуса Христа, Голгофа, славне Воскресіння. Здійснення цих надвеликих, світового значення подій залежало від слів смиренної отроковиці, юної Марії: “Ось, я раба Господня, хай Мені буде за словом твоїм!”

І сталася ця вселенського масштабу ніколи небачена і незрозуміла для обмеженого людського розуму подія: Божественна природа поєдналася з людською.

Сама людина не могла своїми силами здолати наслідки гріхопадіння, оновити падше єство, подолати ту відстань, на яку відкинув її від Бога гріх. Боговтілення було тим незбагненним кроком смиренної любові, який зробив Сам Господь назустріч гріховному людству. Відхиляючи нам завісу безодні Божої неосяжності, Святі отці навчають: “Бог може все, тільки не може поєднатись з нечистотою та порушити свободу людини”. Тому і чекало людство появи Тієї, Яка була чеснішою від Херувимів і славнішою від Серафимів, – смиренної Діви Марії, – від Якої не возгнушався народитися Сам Бог і Людина, – Господь Іісус Христос. В особі Пріснодіви людство принесло плід чеснот та чистоти, Її появи воно чекало тисячоліттями.

Діва Марія походила з роду царя Давида, і превосвященників. Її батьки – благочестиві вже у літах неплідні Іоаким і Анна, як плід молитви, свою Дочку, віддали ще трирічною до храму, й померли. За переданням, Вона виховувалася у храмі, молилася у Святому Святих, а навчав і давав Їй небесну їжу Ангел.

Вітхозавітний храм іудеїв. 1. Свята святих. 2. Власне храм (вхід тільки для священиків). 3. Місце молитви іудеїв-чоловіків. 4. Палата назореїв. 5. Палата прокаженних. 6. Двір молитви жінок. 7. Палата дров для жертовника. 8. Ворота храму.
Святе – частина храму. За червоною завісою – святе святих – місце, де молилася Діва Марія.

Діва Марія настільки возлюбила Бога, що дала Йому незрозумілу для народу того часу обітницю дівства (цнотливості) і стала вже тоді істотою більш небесною, ніж земною. Іудейські традиції забороняли доброчесній діві залишатися одинокою. Але ніхто й не міг змусити Її порушити обітницю, дану Богу, (у Законі сказано: “Людина, якщо дала обітницю Богу, повинна її виконати”), тому священство, згідно з Божим одкровенням, заручило Пречисту Діву Марію з благочестивим літнім родичем-удівцем Іосифом, який і став хранителем Її дівства.

Поява Ангела не злякала Отроковицю. Але вітання його збентежило Її своєю незвичністю. Сáма смиренна із всіх земнородних, Діва Марія, вважала ангельську звістку дуже високою та недосяжною для Себе.

З благоговійним трепетом споглядав це збентеження небесний вісник. “Не бійся, Маріє! – Сказав він, – Господь з Тобою”. І підтвердив свою звістку словами пророцтва, що були дані 700 років тому пророку Ісаії про те, що зачаття Бога буде безсіменним, а народження Його буде від Діви: “І ось, зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси Йому ім’я Іісус”.

Марія ж сказала Ангелу: “Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?” Пречисту Діву не тривожить, яке безчестя має Вона понести (побиття камінням), Вона розмірковує над тим, як Їй зберегти обітницю, яку Вона дала Богу.

Архангел відповідає Їй, що все це (зачаття) здійсниться силою Всемогутнього Бога: “Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього тебе осінить; тому й Святе, яке народиться, назветься Сином Божим”. У Старому Завіті пророцтвами і прообразами готував Бог людей до появи Діви, Яка стане Божою Матір’ю. Так терновий кущ (Неопальна купина), що горів і не згоряв (Вихід 3,3), був одним із прообразів Богородиці, Яку не опалило полум’я Божества Сина Божого, коли Він зійшов через Неї з неба на землю.

Пресвята Діва до ангельської благої звістки, в силу Свого смирення не тільки не могла помислити, що може народити Спасителя, але й бажати цього не сміла. Вона, як каже передання, вважала великим блаженством для Себе бути рабинею Тієї Діви, Яка мала народити Спасителя.

Переконавшись, що звістка – воля Божа, Смиренна Діва відповіла: “Ось, я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм!” І відійшов від Неї ангел.

У цій відповіді ми бачимо силу, красу, велич і велику глибину смирення, і вклоняємся Діві, Яка Своєю смиренною згодою преклонила небеса і звела на землю Сина Божого: “Слово плоть бысть”. Так здійснилося таємне втілення Бога Слова, так Діва стала Матір’ю і залишилася Пріснодівою.

Благу звістку, радість того, що народиться давно обіцяний Спаситель роду людського, у особі Божої Матері людство отримало свою першу радість після гріхопадіння. Свято Благовіщення – у тому, що починають здійснюватися всі великі Божі обіцянки, і ми стаємо причасниками Божого єства, з ворогів стаємо дітьми Божими. Страх смерті щезає, тому що має народитися Боголюдина Іісус Христос – Єдинородний Син Божий – Переможець диявола та смерті.

І як пише пріснопамятний проповідник нашого часу митрополит Антоній Сурозький: “У ці … години, що нас відділяють від Пасхи, від торжества Воскресіння Христового, замислимося над образом Пречистої Діви, Яка досконалою вірою й досконалою чистотою, подвигом істинної святості отримала Собі цей страшний дар – стати Матір’ю Господа і Яка, …у Стражданнях Його, у довготерпінні Його, у хресті та любові Його … приймає участь до кінця, і що право молитися за нас перед Богом, за наше спасіння Вона [отримала] хресною смертю Свого Сина”.

Тому возвеличує Її Церква словами: “Архангельский глас вопием Ти, Чистая: радуйся Благодатная, Господь с Тобою”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *