Апостольський піст

Кожен християнин в таїнстві святого Хрещення приймає звання воїна Христового (дивись, наприклад, другу молитву чину Оглашення) і на нього покладається обов’язок воювати не проти тіла та крові (Еф. 6:12), а проти будь-якого гріха, який часто виникає через диявола.

Перша людина була переможена гріхом − і все людство через це втратило життя вічне. Але Господь переміг смерть і дав кожній людині можливість успадкувати Його Царство. Щоб прийняти дар вічного життя, людині необхідно бути з Богом. Господь твердо сказав: «Хто не зі Мною, той проти Мене» (Мф. 12:30). Третьої дороги немає — або з Богом, або проти Нього. Проте, щоб бути з Богом, необхідно виконувати Його волю, викладену в Святому Письмі, і противитися всякому гріху. Першим згрішив диявол і через свою заздрість спонукає людей грішити. Проти нього Господь Іісус Христос дав нам дві сильних зброї: піст і молитву (Мф. 17:12). Церква Христова, виконуючи повчання Спасителя, привчає своїх дітей постійно молитися та поститися. Святитель Ігнатій Брянчанінов писав: «Голова добрих справ — це молитва, а їх основа — піст». Піст — це відмова від звичного способу життя, стриманість у всьому, перш за все в їжі; завдяки цьому виникає тверезість розуму. Тільки за допомогою посту ми можемо привчити себе до постійної молитви і боротьби з гріхом. У християнина завжди повинна бути стриманість в їжі, незалежно від того, чи то святковий день, чи то день суворого посту. Навіть на Пасху Христову – найголовніше християнське свято − при розговінні віруючий повинен зберігати стриманість, бо без неї можна впасти в гріх об’ядіння і п’янства, і таким чином осквернити свою душу в день великого свята. Святитель Ігнатій нагадує своїм чадам, що в раю була порушена заповідь стриманості, тобто перший піст.

У церковному уставі встановлені одноденні пости щосереди та щоп’ятниці впродовж року (окрім суцільних седмиць), у навечір’я свята Богоявлення і окремих свят (Усікновення глави Іоанна Хрестителя, Воздвиження Хреста Господнього). Крім них існують і чотири багатоденні пости: Великий, Різдвяний, Успенський і Апостольський. Отже, звернемо увагу на останній із зазначених, якого в наш час можуть не дотримуватися, тому що він наче стосувався тільки апостолів, а християни начебто можуть його виконувати за бажанням.

Спочатку дамо визначення Апостольському посту. Цей піст (також називається Петровим) встановлений на згадку про святих апостолів Петра і Павла, які постилися, готуючи себе для проповіді Євангелія (Діян. 13:3). Він починається через тиждень після дня Святої Трійці, а закінчується в день пам’яті святих Петра і Павла — 29 червня (за старим стилем, 12 липня за новим). Таким чином, в залежності від дати святкування Великодня піст може тривати від 8 до 42 днів.

Історія встановлення Апостольського посту сягає глибокої давнини. Він заповідається вже в Апостольських постановах, але особливо численні згадки про нього виникають з IV століття. Вперше згадує про нього «Апостольське передання» святого Іполита Римського (III століття). Тоді цей піст ніяк не зв’язувався з днем пам’яті святих апостолів Петра і Павла, а вважався «компенсаційним», тобто ті, хто не зміг поститися у Великий піст перед Великоднем, постилися від тижня Всіх святих до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Наприкінці Х століття з цього посту через людську неміч був виключений місяць липень, і перша частина посту стала закінчуватися на свято первоверховних апостолів Петра і Павла 29 червня (12 липня). Друга частина «компенсаційного» посту утворила Успенський піст, який починається 1 серпня (14 серпня). Отже, в церковній практиці із одного стародавнього посту з’явилося два. При цьому християни, прагнучи боротися з дияволом і гріхом, з радістю стали дотримуватися його, завдяки чому він перестав бути «компенсаційним». Так два нових пости увійшли в церковне життя.

Українська Православна Церква, як і вся Руська, керується Єрусалимським уставом. Згідно з ним, Петрів піст вважається не суворим. Проте сучасній людині нелегко виконувати навіть уставні послаблення, які роблять Апостольський піст не суворим. Так, в понеділок, середу й п’ятницю можна їсти тільки «суху» їжу один раз в день увечері. У вівторок і четвер устав вже дозволяє приймати варену їжу, а також вино і олію. В ці дні можна харчуватися вже два рази в день. В суботу і неділю дозволяється споживати рибу і також можна харчуватися два рази в день. Ось такі полегшення ми маємо в цей піст. Під час посту обов’язково потрібно радитися зі своїм духівником про те, як звершувати цей подвиг, зваживши свої духовні та тілесні сили.

Таким чином, виникає питання: чи потрібно нам дотримуватися Апостольського посту? Відповідь однозначна – звичайно, тому що чим більше християнин поститься, тим більше у нього шансів перемогти диявола, свою природу, гріх і виконувати заповіді Божі. Разом з тим віруючий повинен знати, що святитель Тимофій Олександрійський у восьмому правилі Номоканона вчить: всякий піст потрібний для упокорення тіла духу, а не для виникнення тілесних недуг. Тому, якщо християнин, не дивлячись на свій стан здоров’я і без благословення духівника буде строго поститися і нашкодить своєму здоров’ю, то не отримає ніякої користі від посту та знехтує Божим даром – здоров’ям. Обов’язково потрібно пам’ятати, що ціль посту полягає в боротьбі з гріхом, в очищені душі і в поєднанні з Богом. Дуже важливо не перетворити піст в звичайну дієту, яка може допомогти лише тілу, а не духовному життю. Тому піст потрібно поєднувати з молитвою, особливо церковною, а молитву підкріплювати постом, оскільки без допомоги Господа ми не зможемо виконувати Його святу волю.

Ієрей Володимир Шаблевський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *