11 червня / 29 травня – пам’ять святителя Луки, архієпископа Кримського

Архієпископ Лука (Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився в Керчі 27 квітня 1877 року. Він був третім із п’яти дітей.

У Києві, куди сім’я переїхала згодом, Валентин закінчив гімназію і школу малювання. Збирався вступати до Петербурзької Академії Живопису, але під час роздумів про вибір життєвого шляху вирішив, що зобов’язаний займатися тільки тим, що “корисно для людей, які страждають”, і обрав замість живопису медицину.

У 1903 році Валентин Феліксович закінчив медичний факультет Київського університету св. Володимира. Незважаючи на поради друзів зайнятися наукою, він висловив бажання все життя бути “мужицьким”, земським лікарем, допомагати бідним людям. З початком російсько-японської війни Валентин очолював відділенням хірургії в шпиталі м. Чита. Тут він познайомився із сестрою милосердя Анною Ланською та повінчався з нею.

У 1916 році В. Ф. Войно-Ясенецький захистив докторську дисертацію.

У 1919 році від туберкульозу помирає дружина і залишає чотирьох дітей: Михайла, Олену, Олексія і Валентина.

У 1920 році єпископ Ташкентський Інокентій сказав Валентину: “Лікарю, вам потрібно бути священником”. “У мене не було й думок про священство, – згадував Владика Лука, – але слова преосвященного Інокентія я прийняв як Божий заклик архієрейськими вустами і, ні хвилини не роздумуючи, сказав: “Добре, Владико! Буду священником, якщо це угодно Богові”! У 1921 році Валентин Феліксович був рукоположений у диякона, а за тиждень – в ієрея. У священному сані Войно-Ясенецький продовжував оперувати і читати лекції. У 1923 році о. Валентин прийняв чернечий постриг з ім’ям апостола, євангеліста, лікаря і художника св. Луки. 30 травня того ж року ієромонах Лука був таємно хіротонісаний у єпископа. Преосвященного Луку призначили єпископом Туркестанським.

10 червня 1923 року єпископа Луку заарештували. У в’язниці ташкентського ГПУ Владика Лука закінчив свою, таку відому згодом, працю “Очерки гнойной хирургии”. У серпні його відправили до московського ГПУ. Почалися довгі й важкі роки заслань, арештів, поневірянь.

Наприкінці 1923 року єпископа заслали до Єнісейська. Тут святитель робив успішні операції у міській лікарні, а також зцілив місцеве населення від обновленського розколу. Через це його заслали ще далі – до Туруханська, але й там архієрей навернув людей до істинної віри. Взимку 1924-25 років заслання продовжилось у зовсім диких краях на сотні кілометрів північніше полярного кола, де умови життя були вкрай важкими. Після закінчення терміну заслання єпископ Лука недовго був на волі – у 1930 році новий арешт і заслання до Архангельська на три роки. У 1937 році – знову арешт, знущання, допити «конвеєром» та тортури і знову заслання до Красноярського краю.

Під час Великої Вітчизняної війни, у вересні 1941 року, Владику доставили у Красноярськ для роботи в місцевому шпиталі для поранених. У лютому 1946 року архієпископ Лука став лауреатом Сталінської премії І ступеня за наукову розробку нових хірургічних методів лікування гнійних захворювань і поранень.

26 травня 1946 року преосвященного Луку перевели до Сімферополя і призначили архієпископом Кримським і Сімферопольським.

У 1958 році Архіпастир повністю осліп, проте продовжував управляти Сімферопольською єпархією впродовж трьох років та іноді приймати хворих, вражаючи місцевих лікарів правильними діагнозами.

Помер преосвященний Лука 11 червня 1961 року в День усіх святих землі Руської. Похований Владика на міському кладовищі Сімферополя.

Рішенням Синоду Української Православної Церкви від 22 листопада 1995 року архієпископ Симферопільський і Кримський Лука причислений до лику місцевошанованих святих, а у серпні 2000 року канонізований Руською Православною Церквою в сонмі новомучеників і сповідників Руських для загальноцерковного почитання.

Мощі святителя Луки знаходяться у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Симферополя.

Мощі святителя Луки. Свято-Троїцький монастир. Симферополь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *