7 січня/25 грудня – Різдво Господа і Спаса нашого Іісуса Христа

7 січня (25 грудня за старим стилем) – Різдво Господа і Спаса нашого Іісуса Христа.

В цей день після Літургії закінчується Різдвяний піст. Період з 7 по 17 січня – Святки. В ці дні посту немає.

Господь Іісус Христос, Спаситель світу, народився від Пресвятої Діви Марії в часи царювання імператора Октавіана Августа в місті Віфлеємі.

“Віфлеєм-Єфрафа! Хоча ти і малий, щоб бути тобі в числі тисяч Іудиних; (але) з тебе вийде мені Той, Хто буде Владикою Ізраїлю, Якого походження є від начала, від днів вічних,” – так святий пророк Міхей пророкував про місце народження Месії – Христа Спасителя. Околиці Віфлеєму завжди відрізнялися великою врожайністю, що й відобразилося в його давній назві “Єфра” чи “Єфрафа” – місто плодів.

“Віфлеємом” це місто пророцьки назвав Яків, який пас тут свої отари. Адже в перекладі з давньо-єврейської “Бет-Лехем” – “Дім хліба”; предрікалося, що на цьому місці народиться Христос — істинний Хліб Небесний.

Правитель Октавіан Август, керуючись фінансовими та політичними розрахунками, видав наказ зробити загальний перепис населення у всій своїй імперії, до складу якої входила тоді й Палестина. Він і не підозрював, Хто мав вписатися до числа його підданних.

Усяке коліно й рід мали свої визначені праотецькі місця. Віфлеєм був місцем народження пророка та царя Давида, і тому вважався фамільним містом для його потомків; сюди й прямували більше ніж дві тисячі років тому для перепису праведний Іосиф, як потомок Давида зі своєю обручницею Пренепорочною Дівою Марією.

Пречиста Діва Марія, як жінка, не підпадала народному перепису і могла, очевидно, залишитися вдома, чого потребувало навіть і Її становище — жінки, яка готується стати матір’ю. Але Вона, як свідчить передання, була єдиною в Своєму роді й не мала ні братів, ні сестер, а такі жінки, як спадкоємиці імені та всього родового майна, підлягали перепису нарівні з чоловіками.  І тому Благодатна Діва, як Та, Яка походила також із роду Давидового, не дивлячись на те, що наближається час Їй родити, повинна була йти до родового Віфлеєму, щоб внести Своє ім’я до списків кесаревих підданних.

Більше трьох діб потрібно для звичайного переходу з Назарету до Віфлеєму, а за вказаних обставин Пречиста Діва та праведний Іосиф могли просуватися ще повільніше. І тому не дивно, що після завершення такої довгої подорожі та через велику скупченість народу, що зібрався для перепису, вони вже не знайшли у маленькому Віфлеємі жодного вільного приміщення чи притулку. Залишалися міські околиці.

Неподалік, біля Віфлеємських воріт,  на сході міста, біля джерела Давида, в кам’яній горі знаходилася печера. В цю печеру під час бурі заганяли худобу та й самі пастухи ховалися в ній від спеки та негоди. В стіні була висічена  заглибина, що використовувалася замість ясел для тварин. Цією печерою і скористувалися Свята Діва та праведний Іосиф.

Там  Благодатна Приснодіва безболісно народила Богодитя – Господа нашого Іісуса Христа, Який заради нас і нашого спасіння зійшов на землю та прийняв плоть людську. В печері, де було стійло для худоби, серед сіна та соломи,  в умовах, які позбавлені не тільки земної величі, але й звичайних зручностей, народилася Боголюдина, Спаситель світу.

Діва, народивши зачатого без сімені, залишилася непорочною Дівою й після різдва, тому Свята Церква величає Її як Приснодіву: “Народився від Неї Христос, як промінь сонячний скло чи кристал проходить; не пошкоджує, не оскверняє, а ще більше його висвітлює”.

Після припинення гонінь на християн імператор Костянтин Великий збудував над печерою, де народився Іісус Христос, храм, про який писав древній історик Євсевій.

Ця печера, що знаходилася в горі,  як вважають багато авторів,  стала прообразом Самої Богородиці, вона стала прообразом Її чрева, вмістилища Невмістимого Бога. Згідно з іншим тлумаченням, печера – темне місце, що символізує собою падший світ, в якому засяяло Сонце правди – Іісус Христос. (Докладніше див. Іконографія свята)

Пресвята Діва безболісно  народила Богодитя, без сторонньої допомоги повила Його й поклала в ясла (Лк. 2,7). Але серед глибокої ночі, коли все людство було огорнене глибоким гріховним сном, звістку про Різдво Спасителя світу почули пастухи, які стерегли в ночі свої отари. Їм з’явився ангел Господень і сказав: «Не бійтеся, благовіствую вам велику радість, яка буде всім людям, бо народився у граді Давидовому вам Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). І смиренні пастирі першими удостоїлися вклонитися Тому, Хто зійшов до «вигляда раба». Крім ангельського благовіщення віфлеємським пастирям, Різдво Христове чудесною зіркою було возвіщене волхвам-звіздарям. В особі східних мудреців увесь язичницький світ, невидимо для нього самого, вклонився істинному Спасителю світа, Боголюдині. Ввійшовши в печеру, де було Богонемовля, волхви «падше вклонилися Йому, і відкривши скарби свої, принесли Йому дарунки: золото й ливан і смирну» (Мф. 2,11).

Згідно з Євангельським свідченням, отці Церкви в своїх гоміліях зображують свято Різдва Христового великим, всесвітнім і радісним, що слугує початком і основою для інших свят. Про це говорять преподобний Єфрем Сірін, святитель Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ніський, Амвросій Медіоланський, Іоанн Златоустий та інші.

Святитель Амвросій Медіоланський підкреслює: «Чем кто более любит Христа, тем тот усерднее заповеди Его хранити долженствует; да видит Он, что мы истинно в Него веруем, когда так в день Рождества Его блещем; когда тщимся предстать Ему, искушенные верою, убранные милосердием, украшенные благонравием. И да будет Ему тем большая радость, чем приметит нас целомудреннее. И потому за несколько дней прежде очистим сердца наши, уцеломудрим совесть, украсим душу свою; и так очистившись от всякой скверны, встретим пришествие Непорочного Господа – да Коего Рождение от Непорочной Девы происходит, Того Рождество и непорочными рабами праздновано будет. Ибо кто в сей день осквернен и нечист бывает, тот Рождество Христово и пришествие Его праздновать не может. Пусть он телом и будет присутствовать на сем торжестве, но духом далеко он отстоит от Спасителя мира: и никакого общения имети не могут – нечистый со святым, сребролюбец с милостивым, прелюбодей с девственником, разве что недостойный, вступая в сие сообщество, большее себе осуждение предуготовляет, когда сам себя не знает… Итак, братия, встречая день Рождества Христова, очистим себя от всех беззаконий; наполненные сокровищницы свои различными дарами отверзем ныне, дабы в сей святой день странные получить могли из них нужное для себя; да напитаются вдовицы; да оденутся нищие».

Іконографія свята Різдва Господа нашого Іісуса Христа складалася поступово, як і Богослужіння свята, однак основні її риси намітилися ще в ранньохристиянський період.

День Різдва Христового здавна причислений Церквою до великих двунадесятих свят – Господських, дата святкування яких є сталою. Свято Різдва Христового має 5 днів передсвяткування та 6 днів післясвяткування.

Базиліка Різдва Христового
Базиліка Різдва Христового
Базиліка Різдва Христового. Колони
Базиліка Різдва Христового. Колони
Базиліка Різдва Христового. Місце народження Богомладенця
Базиліка Різдва Христового. Місце народження Іісуса Христа
Базиліка Різдва Христового. Місце народження Богомладенця
Базиліка Різдва Христового. Місце народження Богомладенця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *