6 січня – Навечір’я Різдва Христового

6 січня – Навечір’я Різдва Христового або Святий вечір, канун Різдва Христового. Після закінчення Літургії Василія Великого і наступної вечірні на центр храму виноситься свічка, що символізує Віфлеємську зірку, і священики співають перед нею тропар і кондак Різдву Христовому. Богослужіння й піст цього дня мають свої особливості.

Канон святкування Різдва був повністю сформований у IV сторіччі. У сучасній богослужбовій практиці у навечір’я свята у храмі читаються Царські часи (цього року вони читаються вранці у п’ятницю), згадуються вітхозавітні пророцтва та події, що стосуються Різдва Господа нашого Іісуса Христа. Чин Царських часів складений Кирилом Олександрійським у IV сторіччі. Царськими вони називаються тому, що у Константинопольській Церкві на них були присутні імператори з усім двором. Царські часи звершуються при відчинених царських втратах, серед храму, перед Євангелієм, що лежить на аналої.

У різдвяний Святий вечір православні чують євангельські читання про поклоніння волхвів Богомладенцю Христу. Східні мудреці принесли Новонародженому: золото – як Царю, ладан – як Богу і Первосвященику, смирну – як людині, на погребіння. Богослужбові піснеспіви поступово стають радіснішими, вони пов’язані з очікуванням Сина Божого, Який воплотився: “Радуйся, вся земле, се Христос приближается, в Вифлееме ражда́яйся: море, возвеселися: пророческий сонм, взыграй, сбытие́ зря днесь твоих словес, и вси радуйтеся, праведнии“. Земля, що готовиться прийняти Богомладенця Христа, стає для нас небом: “Небо мне показася днесь земля, на ней бо рождается Творец, в яслях воскланяется, в Вифлееме Иудейском“. Відкриті царські врата знаменують нам небо, що відкрилося нам Різдвом Христовим. Винесення Євангелія на середину храму – сходження Христа Спасителя на землю. Кадіння фіміамом перед Євангелієм нагадує нам про смирну та ладан, що принесли Христу волхви.

Типікон пише: “у цей день піст до кінця вечірні“. Традиція не їсти у цей день до першої зірки пов’язана зі спогадом з’влення зорі на сході (Мф. 2,2), що сповістила про пришестя Христа, однак уставом ця традиція не предписана. Ті, хто причащається на нічній Божественній літургії, за церковною традицією їдять останній раз не менше ніж за 8 годин до часу Причастя. Справа у тому, що покладена межа, міра утримання, що допомагає нам у підготовці до таїнства. Святкове нічне богослужіння сприяє більш глибокому переживанню і сприйняттю величної події Різдва Христового. Господь винагороджує кожне зусилля, що заради Нього робить людина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *