4 листопада – свято Казанської ікони Божої Матері

22 жовтня/ 4 листопада Православна Церква вшановує Казанський образ Богородиці .

Історія Казанської ікони Божої Матері розпочинається з XVI століття. Обставини та місце її явлення навіть сьогодні здаються незвичайними та дивовижними.

Образ Богородиці з’явився в Казані у 1579 році, коли місцеве населення переважно було ще мусульманським. Всього 27 років минуло з дня взяття Казані  військами Івана Грозного у 1552 році. Окрім того, напередодні явлення – в червні 1579 року – місто охопила  велика пожежа, й багато хто з місцевих жителів вважав, що це діло рук християн. Та попри все саме в цьому місті та в цей неспокійний час і явила Свій чесний образ Матір Божа.

Явлення образу відбулося наступним чином. Через деякий час після пожежі одній дев’ятирічній дівчинці Матроні, дочці стрільця царського війська —  з’явилася Сама Божа Матір із повелінням відшукати Свій образ на одному з попелищ. Після першого явлення Богородиці дівчинці ніхто не повірив. Однак Матір Божа являлася Матроні ще не раз і не два, і дівчинка продовжувала звертатися до дорослих із проханням відшукати образ. Через деякий час мати дівчинки Матрони звернулася до православних священників із проханням про допомогу та розповіла про чудесне видіння своєї дочки. Однак священнослужителі сумнівалися в істинності цих видінь і не поспішали відшукувати образ. Лише після неодноразових наполегливих звернень до єпископа Казані було вирішено відшукати образ Пречистої Богородиці. В результаті образ, загорнутий в сукно, знайшли на одному з попелищ. За переказами, образ знайшли тільки тоді, коли копати почала сама Матрона.

На місці знайдення ікони за повелінням царя збудували Богородицький дівочий монастир і церкву, а перший її список відправили у Москву.

Казанський Богородицький монастир

Вважається, що потім оригінал ікони постійно зберігався в Казанському Богородицькому монастирі аж до початку ХХ століття. В самій же Російській імперії було безліч шанованих списків Казанської ікони Божої Матері. Історія вшанування цього образу багато в чому пов’язана саме з ними.

Багато разів Матір Божа через Свою ікону допомагала православному народу.

Кінець ХVI і початок ХVII століття відомий в історії як “Смутні часи”. Країна зазнала нападу польських військ, які глумилися над православною вірою, грабували та палили храми, міста й села. Обманним шляхом їм вдалося оволодіти Москвою. На заклик Святішого Патріарха Єрмогена народ встав на захист. В ополчення, яке очолював князь Димитрій Михайлович Пожарський, прислали з Казані чудотворний образ Пресвятої Богородиці. Знаючи, що лихо попущено за гріхи, весь народ і ополченці наклали на себе триденний піст, і звернулися з молитвою до Господа та Його Пречистої Матері, й молитва була почута. Від святителя Арсенія (згодом єпископа Суздальського), який знаходився в полоні у поляків, прийшла звістка, що йому в видінні Господь відкрив про зміну суду Божого на милість, за заступництвом Пресвятої Діви. Натхнені звісткою, руські війська 22 жовтня 1612 року звільнили Москву від польських загарбників.

Також великою подією в історії Російської імперії, де явила Свою милість Богородиця, стала війна з Наполеоном у 1812 році. Саме перед Казанським образом молилася руська армія, перш ніж їй вдалося так швидко (війна тривала всього один рік) вигнати ворога, і не кого-небудь, а самого Наполеона, який  вже підкорив на той час майже всю Європу. Одна з великих перемог руської армії у 1812 році була здобута під час Вяземської битви, саме в день святкування Казанської ікони Божої Матері — 22 жовтня.

До кінця XIX століття цей образ Богородиці став одним із найбільш шанованих в імперії, причому його вшановувало все православне населення країни. Навряд чи можна було б знайти на той момент віруючу людину, яка б не знала Казанського образу Богородиці чи хоча б одного з його численних шанованих  списків.

Викрадення та повернення образу

Історія явленого образу Казанської ікони Божої Матері сповнена загадок і трагізму. З моменту свого явлення й аж до початку ХХ століття оригінал ікони постійно знаходився в Богородицькому жіночому монастирі Казані, тобто на місці свого чудесного явлення. Однак, коли настали смутні революційні роки, можливо, заради напоумлення або смирення Господь позбавив народ цього чудотворного образу.

У багатьох людей тієї епохи проявилися риси відступництва від рідної віри, віри своїх батьків. Швидше за все, це стало однією з ряду причин трагедії. Зараз, через багато років, ті події можна простежити досить докладно.

Викрали  Казанський образ Пресвятої Богородиці  в ніч із 28 на 29 червня 1904 року.

Вважається, що момент для крадіжки ікони був обраний не випадково. Упродовж чотирьох днів, що передували крадіжці, в монастирі знаходилася принесена в місто Смоленська ікона Божої Матері. У зв’язку з цим в обителі щодня відбувалися тривалі святкові Богослужіння. 28 червня Смоленську ікону винесли з монастиря для повернення додому. Після закінчення всеношної монахині розійшлися по келіях. На початку третьої години ночі одна з послушниць, Тетяна Кривошеєва, вийшовши на подвір’я монастиря, почула крики про допомогу, які лунали з боку дзвіниці. Виявилося, що це кричав сторож монастиря Федір Захаров. Його знайшли замкненим у підвалі собору.

При огляді собору знайшли місце, через яке всередину проникли злодії. Те, що це були саме злодії, а не просто вандали, з’ясувалося, коли виявили зникнення Казанського образу Божої Матері та ікони Спасителя. Обидві ікони раніше знаходилися в іконостасі. Ікони були прикрашені коштовними ризами – це, мабуть, і звабило грабіжників. Пізніше виявили крім зникнення ікон також крадіжку 365 рублів із пожертвувань, які зберігалися в свічних ящиках.

Новина про викрадення чудотворного образу швидко облетіла не тільки Казань, але й всю країну. На щастя, завдяки доглядачеві Олександрівського ремісничого училища Володимиру Вольману (він дав поліції дуже цінні відомості), злочинців швидко знайшли. В результаті злагоджених, а головне, швидких дій всіх небайдужих до цієї біди людей, поліція дуже скоро вийшла на головного підозрюваного – селянина 28 років Варфоломія Чайкіна (Стояна). Вже 5 липня він разом зі своєю дружиною Параскою Кучеровою (офіційно вона була його співмешканкою), був затриманий у Нижньому Новгороді, куди вони спробували втекти з Казані на пароплаві «Ніагара».

Під час обшуку на квартирі Чайкіна знайшли коштовності та частки прикрас із ікон Богородиці та Спасителя. Проте самих ікон не знайшли. За словами 9-річної Євгенії, дочки співмешканки Чайкіна, ікони порубали та спалили у печі. Схожі свідчення дали ще кілька осіб, які проходили як свідки — зокрема, мати Параски, Олена Шилінг.

25 листопада 1904 року в Казанському окружному суді розпочався судовий процес. Перед судом в якості підсудних постали Варфоломій Чайкін (Стоян), Ананія Комов (обидва — безпосередні учасники злочину), Федір Захаров, Микола Максимов (найближчі подільники), Параска Кучерова та Олена Шилінг (обидві — приховували злочин).

Спійманий Варфоломій Чайкін

Після тривалих слухань рішенням суду Варфоломія Чайкіна (Стояна)  засудили на 12 років каторжних робіт, Ананія Комова – на 10 років. Максимова засудили на заслання на 2 роки 8 місяців у виправні арештантські відділення. Параску Кучерову й Олену Шилінг засудили на 5 місяців 10 днів в’язниці. Сторожа Федіра Захарова, якого підозрювали у пособництві, виправдали.

Основна версія долі ікони зводилася до того, що її, як і образ Спасителя, зловмисники спалили. Проте з часом стали з’являтися й інші версії. Наприклад, деякі припускали, що Чайкін міг продати ікону старообрядцям, так як навіть без окладу вона коштувала дуже дорого. Справжня її доля так до кінця і не відома.

Однак, як виявилося, ця історія ще не завершилася. Божа Матір не залишила духовної опіки православних Казані.

Казанська ікона Божої Матері, яку повернули до Казані

 Новий виток історія Казанської ікони Божої Матері отримала вже в наші дні. У 2004 році з Ватикану надійшла звістка про знайдення при папському дворі в 1993 році образу Пресвятої Богородиці невідомого походження. В буремні роки велика кількість руських святинь опинилася за кордоном. Тому після розбору ситуації мистецтвознавці прийшли до висновку, що ця ікона є одним із древніх списків Казанського образу. У серпні 2004 року католицька делегація, яку очолював кардинал Вальтер Каспер, все ж повернула ікону до Москви. 28 серпня її передали патріарху Олексію II в Успенському соборі Московського Кремля. Було прийняте рішення перенести образ до Казані, а до того часу він зберігався в резиденції Патріарха.

У липні 2005 року, перебуваючи з архіпастирським візитом у Казані, Патріарх Олексій II звершив Літургію у Благовіщенському соборі Казанського кремля. Після закінчення Богослужіння Казанській єпархії передали привезений із Ватикану Казанський образ Божої Матері. Ікону помістили туди, де колись перебував оригінал, — у Хрестовоздвиженський храм колишнього Богородицького монастиря. Таким чином, відбулося друге віднайдення образу Матері Божої в Казані.

Іконографія образу

Іконографічно Казанську ікону прийнято відносити до скороченого оплічного (тобто це зображення по плечі) варіанту Одигітрії, що в перекладі з грецької означає «Дороговказниця». У цій назві закладений глибокий сенс. Пресвята Богородиця є нашою Дороговказницею до Христа. З одного боку, це виражено в тому, що Вона є Матір’ю по плоті Господа, тим самим прикликає на нас благодать Божу, заступається за нас перед Христом. З іншого ж боку, будучи людиною за своєю природою, Матір Божа веде кожного з нас до Христа.

– Фігура Божої Матері представлена фронтально, з невеликим нахилом голови в бік Богонемовля. Це символ ласки, любові, материнської ніжності й в той же час поклону перед Спасителем роду людського.

– На одній руці Богородиці сидить Немовля Іісус Христос.

– Немовля Іісус Христос правою рукою благословляє Матір Божу, а в Її особі й усіх християн. Друга рука Богонемовля схована одягом.

– Погляди Матері Божої та Богонемовля звернені безпосередньо на того, хто молиться. Це  акцентує людину на духовний діалог із Господом і Його Пречистою Матір’ю. Погляди Богородиці та Христа спрямовані на тих, хто молиться, вони виражають повноту спілкування двох осіб — Бога іта Його творіння, людини.

– Богословський сенс ікони полягає в клопотанні за нас Пречистої Богородиці перед Своїм Сином — Господом Іісусом Христом. Адже саме Христос — це Шлях, Життя й Істина для кожного християнина. Будучи Матір’ю Господа і в той же час людиною за своєю природою, Матір Божа постійно  благає Свого Сина за кожного з нас. Це найбільш видно в іконах типу «Одигітрія», де Богородиця вказує рукою на Христа.

Казанський образ — оплічний, тому вказівки рукою ми не бачимо. Однак, незважаючи на це, зміст залишається таким самим, тільки в Казанському образі він прихований від неглибокого погляду.

За матеріалами журналу «Фома в Україні».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *