3-тя Неділя Великого посту

22/4 квітня – 3-тя Неділя Великого посту, що називається Хрестопоклонною; вона знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.

“Церква виставляє в середині Чотиридесятниці віруючим Хрест для того, щоб нагадуванням про страждання смерті Господньої надихнути і зміцнити тих, хто постить упродовж подвигу посту. Поклоніння Хресту триває до п’ятниці, тому весь четвертий тиждень називається Хрестопоклонним”. (Преподобний Іоанн Дамаскін).

Недільне Євангеліє  (Мк. 8, 34-9, 1) розповідає вірянам про те, як Христос, покликавши народ із учнями Своїми, сказав їм:

«Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе і візьме хрест свій, і йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її. Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить? Або який викуп дасть людина за душу свою? Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

І сказав їм: істинно кажу вам, що деякі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі…»

Звершуючи цього дня святкову Божественну літургію у співслужінні кліриків кафедрального собору, митрополит Феодор, пояснюючи присутнім Євангельські слова, зокрема сказав:

“Людині, яка бажає йти за Ним, Господь пропонує важкі умови, але Він не пропонує їй нічого того, що не зробив Сам, не пропонує того, що було б не під силу людині.

Господь вказує на Свій приклад несення Хреста, підбадьорює нас у важкому подвизі спасіння, яке ми повинні звершити.

Винесення Хреста цієї Неділі підбадьорює того, хто йде за своїм Учителем і Господом.

Людині властиво радіти в житті, але частіше вона перебуває у випробуваннях і стражданнях, вона частіше сумує. Це – наслідок гріхопадіння людини.

Людина, що народжується у цей світ, цим ніби знаменується, що вона входить у світ для подвигу, для випробувань, від яких буде плакати і страждати.

Часто людина відходить із цього світу зі сльозами на очах. Її вражають думки про невідомість шляху, яким вона піде, і результат, яким закінчиться її життя, її подвиг.

Люди розуміють неминучість випробувань, того, що призводить до гіркоти, страждань.

Якщо людина буде надто зупинятися на цих випробуваннях, то їй і жити не захочеться. Такі люди входять у неправильний духовний стан, який називається зневірою (унинієм), кінець якого – відчай, що підказує думку розлучитися з життям. Цей важкий духовний стан є результатом невірного духовного ставлення людини до життя.

Господь Іісус Христос у життєвих випробуваннях показує людині Своїм особистим прикладом, що яким важким би не було життя, воно може бути наповнене змістом.

Від народження до Голгофи життя Господа сповнене випробувань, хоча Він був безгрішним, як людина Він був чистим, непорочним. Його людська природа була поєднана з Божественною. Для того Він прийшов у світ, щоб прийняти людську природу і постраждати за людину.

Святитель Григорій Богослов каже: “Христос-Спаситель став людиною-грішником, щоб нас спасти. Але, не приймаючи гріха у Своє єство, а тільки його наслідки”. Він страждає за нас, терпить приниження, неймовірно сумує через черствість людських сердець, через нерозуміння Його подвигу.

Господь звершує подвиг жертовної любові для тих, хто все-таки побажає йти за Ним, за тим, Хто прийшов заради нас і нашого спасіння.

Тому Господь закликає Своїх послідовників йти за Ним, не сумніваючись, що цей подвиг хрестоношення завершиться торжеством воскресіння, торжеством блаженства в Його Небесному царстві.

Церква підбадьорює своїх вірних чад, хоча звершувати свій подвиг посту, молитви, утримання не просто – все це потребує напруження сил, терпіння незручностей, труднощів. Але Господь дає Свою благодать, і завдяки Божественній допомозі цей подвиг стає посильним, хоча і незручним.

Однак люди займаються різними роботами, і деякі з них пов’язані з потом, кров’ю, втратою фізичних сил, іноді навіть хворобами та іншими проявами людської немочі. Але відповідальність і обов’язок спонукають нас виконувати свої людські зобов’язання, своє служіння. Іноді людина навіть не роздумує над цими тягарями, і Господь допомагає їх нести.

Проте у духовному подвизі потрібна особлива допомога Бога, тому що людина бореться не за минуче щастя, минуче життя, а – за  вічне життя.

Безумовно у людини є супротивники на цьому шляху – це диявол, що перешкоджає покаянню людини, завдяки якому вона може жити з Богом і богоугодно.

Тому тільки Божественна допомога дає сили людині звершувати її хрестоношення. Потрібно усвідомити труднощі цього шляху і частіше прикликати Господа, звертатися поглядом до Хреста, на якому зруйнована влада диявола, ворота пекла, переможена смерть, відкритий людині доступ на небо. Саме він вводить грішника через покаяння на небо.

Ми – послідовники Господа, тому кожен із терпінням і вдячністю повинен нести свій хрест.

Людина народжується у цей світ для страждань, але вона не хоче про це пам’ятати і намагається наповнити своє життя штучними радощами, які відволікають її, розвивають пристрасті, ниці якості її єства.

Апостол Павло каже, щоб ми не боялися страждань: “В міру того, як зовнішня людина тліє – оновлюється внутрішня”.

Закоренілому грішнику часто Господь попускає струс: невдачі, втрати, хвороби, війни, різні випробування, що змушують людину змиритися, покаятися, замислитися над своїм життям.

Наше життя – не рай. Святі Отці називають його юдолью плачу. Це зупинка, тимчасовий стан, терени, де людина повинна здійснити щось важливе, щоб успадкувати Царство Небесне.

“На землі, – як казав один православний старець, – ми тільки вчимося жити, готуємося до вічності”.

І дай, Боже, щоб ми зрозуміли найважливіше у житті – Божественну правду, яка виливається з Хреста Господнього. На Хресті була розіп’ята Божественна любов, вона подвигла Бога постраждати за людство для того, щоб воно не позбвавилося неба, вічного блаженства. Господь здійснив подвиг тільки заради людства. І це є доказом того, що людство небайдуже Йому, Бог любить людину. Він робить все для того, щоб вона спаслася, але від людини потрібен її особистий подвиг. І цей подвиг Господь пропонує нам через хрестоношення: “Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною”.

Під час Літургії присутні піднесли особливі молитви про припинення епідемії, про лікарів та одужання хворих.

Наприкинці Богослужіння відбувся Чин славлення Хреста Господнього.

Рекомендовано для читання:

Неделя 3-я Великого поста. Крестопоклонная

Трудные места Богослужебных текстов: Кондак  Крестопоклонной недели

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *