Неділя 22-га після П’ятидесятниці

26/8 листопада, в неділю 22 після  П’ятидесятниці, Православна Церква вшановує пам’ять вмч. Димитрія Солунського, мч. Лупа, прп. Феофіла Печерського, архієп Новгородського, прп. Димитрія (ХIV в.), прп. Афанасія Мідикійського (ок. 814), прп. Димитрія Басарбовського, Болгарського (1685), свт. Антонія, єп. Вологодського, св. Седи, єп. Ластінхамського. Також цього дня Свята Церква згадує велике й страшне трясіння (землетрус) у Царгороді (740).

Перед тим, як розпочати проповідь стосовно недільного Євангельського читання, митрополит Феодор розповів, чому в церковному календарі цього дня згадується таке страшне явище як землетрус, що стався у Царгороді в 740 році, який забрав багато життів людей, і чому це стихійне лихо  відзначається як подія.

На переконання Його Високопреосвященства всілякі біди, катаклізми, потрясіння, хвороби пов’язані з людським гріхопадінням, відступленням від Бога, богоборчеством. У ті часи грецький імператор Лев Ісавр ІІІ воздвиг жорстоке гоніння на шанувальників ікон. Майже 150 років продовжувався період іконоборства. Тобто не одне покоління грецьких імператорів боролося проти віри, проти іконошанування. Тому не дивно, що землетрус відбувся саме тоді. Землетрус 740 р. стався вже на схилі життя імператора-іконоборця та знаменував собою початок нової ери – ери іконошанування, яке затвердив VII Вселенський собор у 787році. “Тому усі біди, – наголосив митрополит Феодор, – якими масштабними вони б не були, пов’язані з духовними проблемами людства. І чим раніше люди це усвідомлять, тим краще буде для них. І навіть зараз, коли весь світ опинився у непростих обставинах, причиною знову ж таки є наші гріхи, наше невиправлене безбожне життя, наше самоствердження в матеріалізмі. Мрії людей про безтурботне та всім забезпечене життя є глупістю, мріями  малюків, людей несерйозних. Серйозне життя вимагає серйозного, відповідального ставлення до нього, бо без праці людина не може нічого доброго досягнути у цьому житті. Бо праця не тільки дає хліб насущний, але й виховує людину”.

“Бог попускає нам випробування для того, – роз’яснював Архіпастир, – щоб ми виправилися, а не ховалися, не втікали кудись і не звинувачували весь світ у наших бідах. Те саме можна сказати й про сучасну пандемію – без Божого Провидіння нічого не буває. Це для нас натяк, заклик до каяття. І тому в ці часи потрібно не закривати храми, а відкривати їх. Так було в усі важкі часи людської історії. Люди каялися, і Господь допомагав їм. Ми нічого не можемо змінити, якщо не виправимося, не оновимо наше життя покаянням, не будемо виконувати заповіді Божі, не примиримося з Богом”.

Даючи роз’яснення притчі про багача та Лазаря (Лк. 16, 19-31), митрополит Феодор зауважив, що образ багача уособлює людей самодостатніх, які люблять багатство, витрачають своє добро лише для власного задоволення, а убогим не допомагають, не думають про свою душу та її вічну долю.

Постать Лазаря уособлює людей, які терпляче несуть свій хрест страждань, хвороб, бідності, життєвих негараздів, скорбот. Як перші, так і другі пройдуть воротами смерті, але між ними буде велика прірва, як між багачем, який опинився в пеклі, та Лазарем, якого Господь помістив на лоно Авраама. І навіть воскресіння мертвих не зможе допомогти тим, хто у земному житті занурився у безодню накопичення матеріальних благ.

Різну долю одержать люди залежно від якості їхнього земного життя. Багач потрапив у пекло не тому, що був багатим, а тому, що був надто занурений у чуттєвість, земні інтереси, не звертався до Бога, не співстраждав таким, як Лазар. А Лазар отримав блаженну участь не за те, що був хворий і бідний, а тому, що не ремствував, терпляче ніс свій хрест. Ці особливості відрізняють подвиг життя кожної людини. Життя людей однакового соціального стану різниться їх внутрішнім станом, і саме він і визначає якість їхнього  життя. Тому такі різні долі у багача та Лазаря.

Також митрополит Феодор звернув увагу присутніх на те, що цього дня Православна Церква святкує пам’ять св. вмч. Димитрія Солунського, віра якого та любов до Бога були настільки великими, що увінчали його славою великомученика. Архіпастир розповів про великі торжества, які цього дня звершуються православними Греції у місті Солуні. “Через вшанування наших святих ми одержуємо причасність до них. Ось чому в дні пам’яті святих у нас звершуються Богослужіння, щоб стати причасниками їхньої благодаті, їхньої сили та духовної краси, щоб Господь укріпив і нас у нашому християнському подвизі спасіння, щоб духовно розвиваючись, ми змогли приготовити наші душі для Царства Небесного”, – завершив проповідь Архієрей.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *