18/31 жовтня – пам’ять святого апостола та євангеліста Луки

Святий Лука народився в Антіохії, ймовірно, в язичницькій сім’ї. З юності він прагнув досягти мудрості, тому наполегливо займався науками та мистецтвом. Лука мандрував світом, щоб вгамувати спрагу знань, особливих успіхів він досяг у медицині та в живописі.

Крім грецької, якою він володів досконало, свідченням чого є написане Євангеліє, він також знав єгипетську та арамейську мови.

Церковна традиція повідомляє, що він був з числа семидесяти учнів, яких Господь Іісус Христос послав по двоє проповідувати спасіння в містах і селах перед Його приходом.

Під час страстного тижня Лука знаходився в Єрусалимі й пасхальним ранком йшов разом із Клеопою, засмучений смертю Вчителя в селище Емаус.

Та їхня печаль змінилась на радість, коли Христос, Який з’явився їм і Якого вони не впізнали, відкрився під час розділення хліба і вони побачили, що Вчитель воскрес (Лк. 24, 35).

Після сходження Святого Духа апостол Лука деякий час залишався в Єрусалимі з іншими апостолами. Коли після мученицької кончини апостола Стефана почалися гоніння на послідовників Господа Іісуса Христа і апостоли, крім деяких, залишили Єрусалим, щоб проповідувати Євангеліє в інших країнах, тоді й Лука пішов на батьківщину, в Антіохію, де вже перебували дехто з учнів. Зупинившись у Самарійському місті Севастія для євангельської проповіді, він узяв правицю святого Іоанна Предтечі й перевіз її як безцінний скарб до себе на батьківщину. Саме в Антіохії святий Лука зустрів апостола Павла під час його другої місіонерської проповіді й звідти попрямував у Грецію, щоб проповідувати й там благу звістку про спасіння.

Апостол, якого Лука супроводжував у місіонерській подорожі від Трої до македонського міста Філіпи, залишив його там, щоб святий Лука допоміг зміцнити молоду церковну общину. Апостол Лука залишився на декілька років у Македонії. Коли апостол Павел знову відвідав Філіпи (в 42 році), він послав святого Луку в Коринф, щоб той отримав пожертви, зібрані християнами для бідняків Єрусалима. Разом апостоли попрямували до святого міста, засновуючи на своєму шляху християнські Церкви.

Коли апостола Павла заарештували й відправили в Кесарію Палестинську, святий Лука не залишив його, а пішов за ним до Риму, щоб предстати перед судом цезаря. Про перепони під час цієї подорожі повідомляє розповідь наприкінці Діянь апостолів (Діяння 27-28).

Саме в Римі апостол Лука під керівництвом апостола Павла написав Євангеліє та Діяння апостолів і присвятив ці книги Феофілу, правителю Ахайї, який незадовго перед тим став християнином (Лк. 1, 2-3). Додаючи деталі, яких немає в перших двох Євангеліях, святий Лука розповідає про життя Спасителя, особливо підкреслюючи Його милосердя та співстраждання грішним людям, яких Він прийшов врятувати як Спаситель та зцілити як Лікар душ і тілес. Розповівши також і в Діяннях апостолів про події, які супроводжували створення Церкви в Єрусалимі, апостол Лука підкреслює апостольські подвиги свого вчителя, апостола Павла, який більше всіх апостолів потрудився заради проповіді євангельського слова.

Після двох років тюремного ув’язнення в Римі, апостол Павел був відпущений і зразу ж продовжив місіонерські подорожі, в яких його супроводжував вірний учень Лука. Але невдовзі імператор Нерон почав жорстокі гоніння на християн у Римі. Ризикуючи життям, апостол Павел удруге прибуває до столиці, щоб підтримати християн. Саме тоді його схопили, закували в кайдани, але цього разу його становище було набагато важчим, ніж першого разу. Апостол Лука залишався непохитно відданим вчителю, тоді як інші покинули його (2 Тим. 4, 10). Можливо він бачив страту апостола Павла, однак не залишив про це письмового свідчення.

Після святої кончини апостола Павла апостол Лука попрямував назад, проповідуючи Євангеліє в Італії, Далмації та Македонії. Звідти він пішов в Ахайю. За переданням, в похилому віці він пішов також у Єгипет, де проповідував Євангеліє язичникам ціною великих страждань. Він дійшов навіть до далеких Фів і призначив святого Авілія другим єпископом Олександрії. Після повернення до Греції апостол Лука став єпископом міста Фіви в Беотії. Він висвячував священиків і дияконів, засновував церкви, зцілював молитвою хворих душею й тілом.

Саме там, у віці восьмидесяти чотирьох років апостол Лука був схоплений язичниками. З нього живого зняли шкіру й за свідченням древніх авторів (в т. ч. Григорія Богослова), він помер підвішений на оливковому дереві (тільки Никифор Каліст (XIV ст.) повідомляє про розп’яття апостола на хресті). Безліч чудес відбулося при його гробі, з якого витікало миро.

Воно зцілювало всіх, хто приходив з вірою, особливо тих, в кого були хворі очі.

Церковне передання повідомляє також, що святий Лука був першим іконописцем і написав при житті Пресвятої Богородиці Її образ.

Матір Божа прийняла ікону з радістю й промовила: «Нехай перебуває на ній милість Того, Кого Я народила!»

Пізніше апостол Лука написав й інші ікони Діви Марії та апостолів і передав Церкві святу благочестиву традицію шанування ікон Господа Іісуса Христа та святих. Саме тому апостол Лука вшановується як покровитель іконописців.

3 березня 357 року імператор Констанцій ІІ, син рівноапостольного Костянтина Великого, послав намісника Єгипту святого Артемія (пам’ять 20 жовтня) в Фіви, щоб той переніс мощі апостола Луки в церкву Святих Апостолів у Константинополі. Святиню поклали поряд із мощами святих апостолів Андрія та Тимофія. Там мощі залишалися до турецької навали, після чого вони, як і багато інших святинь, потрапили до венеціанців. Зараз вони зберігаються в італійському місті Падуя, а часточка – в місті Фіви, чесна глава святого апостола Луки знаходиться в соборі святого Віта в Празі.

Гробниця святого апостола Луки в Фівах
Гробниця святого апостола Луки в Фівах
Храм св. Іустини (Падуя)
Саркофаг з мощами святого апостола Луки в храмі св. Іустини (Падуя)
Саркофаг з мощами святого апостола Луки в храмі св. Іустини (Падуя)
Собор св. Віта в Празі
Собор св. Віта в Празі
Глава святого апостола Луки в соборі св. Віта в Празі
Глава святого апостола Луки в соборі св. Віта в Празі

Часточки мощей є також у трьох монастирях Афона: Іверському, Святого Пантелеймона та Діонісіаті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *